За містом у лоні природнім панує краса,
Сховалась у затінку в кронах пора дивовижна.
Яскраві, грайливі промінчики шлють небеса,
Найкращий осінній пейзаж виглядає престижно.
Немає в казковому лісі дорожніх шумів,
Ні стуків, ні грюків, які заважають постійно…
Всевишній створити для людства природу зумів,
Вона – благодатний дарунок. У лісі спокійно,
І затишно завжди. Чуттєвість, гармонія, Дух -
Лісних ароматів - найкраща серцям насолода.
Повітря чистеньке, свіженьке… немає задух…
У лоні Природи наш лікар – це Осені врода -
Вона надихає і ллються струмком почуття
На кожному кроці, і подумки тіло як пташка,
Летить в височінь, у гущавину крон – там життя
Проходить співочих птахів у просторі не важко…
Є вибір завжди для гніздечка у кронах дерев –
Осики, чи бука, у клені, у дубі могутнім…
Закохані наші птахи – діточки королев -
Рослин Буковинських, в яких співаки самобутні*…
2020
Самобутні* - самостійні у своєму розвитку, незалежні від будь-яких впливів.
PS - в коллажі 3 фото автора, 4 фото пташки Вільшанки з інету. Дякую автору фото пташки!
У мене є власне фото цієї пташки, але пташка у гущавині лісу і в маленькому форматі в колажі роздивитись пташку важче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина