Вітер з Монголії - давні вселенські масштаби!
Голос невпізнаних коней, чи жовтого дзен
З юрт силіконових в стрій степової кульбаби,
В тінь бодгісаттви між кланів злодійських [b]байшень*.[/b]
Те що проходить повз очі – довільне й жорстоке,
Пісню пісень знов співає п’яненький [b]арат*[/b],
В сірому пікселі ранком гуляє стоокий,
Палить траву і будує для світу барак.
В цьому повторенні мабуть ховає о[b]Д[/b]вічне
Між викопних мастодонтів прихований зміст
Справжньої сутності людства, як дурість хронічну,
Доки чортів Третій Рим поганяє за хвіст …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2025
автор: bloodredthorn