*****
Виграю недолю
Я лиху в бою
І щасливу долю
Віднайду свою.
Й буду з нею жити
Я увесь свій вік.
Сумувать-тужити
Більше я повік
В світі цім не буду.
Всі злі почуття,
Що я мав, забуду
На усе життя,
А натомість світлі
В серце запрошу
Й, мов квітки розквітлі,
Доки я дишу,
Буду розцвітати
І в серця людські
Їх лиш посівати,
Щоб часи важкі
Всі навік минули
В кожного із нас,
Щоб їх всі забули
Та погожий час
В нас настав, лишився
З нами назавжди,
Щоб із нами злився
Він, немов води
Краплі дві прозорі
У одну, щоб ми
Більш не жили в горі,
А щоб всі людьми
Щасними вже жи́ли
В цьому світі вік
І більш не тужили
В ньому ми повік.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2025
автор: Євген Ковальчук