я пив цей світ немов смачну горілку
без кольору без міри страху й слів
а вишколений шум безплідний тільки
ховав мене як я того й хотів
та раптом щось у серці ніби стало
немов стоп-кран відлуння світло жест
й мені всього зробилось надто мало
а втіленням тих змін став просто хрест
дві палі навхрест як мої дороги
змінили все людей тварин траву
все стало зрозумілим і розлогим
не вірую а знаю й так живу
все змащене і вчасне все прозоре
вдихаю простір ніби перший раз
а зусібіч мій Бог безкрайнє море
і я в Його середині зав’яз
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2025
автор: Щєпкін Сергій