У порталі з хрестом і розою,
Там, де місяць й мара вінчаються,
Просочилися тіні лозами
Й незабудками уквітчалися
Кам'яними, та колір сутінків
Й аромат дощового затишку,
Оп’яняли, немов цілунками,
Й перехожі втрачали залишки
Яву й сутності, і минулими
Чародійствами повивалися,
Задивлялись очами круглими
І вже знали, що закохалися
В давні квіти і в браму з бронзою,
В таємниці, що тут ховаються,
І в слова, що не скажеш прозою,
І у плач, що легко ковтається…
Час викреслює зморшок борозни,
Та порталу він не торкається.
І годинники тут без користі,
Бо вони завжди зупиняються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2025
автор: Емма Конвалiя