Догорає вечір тихо над горами,
Стелиться серпанком до низу туман
Я зустрів дівчину з чорними бровами
Посміхнулась ніжно - огорнув дурман.
Підморгнула оком ,я моргнув вусами
Спалахнув між нами кохання роман.
Вечір віє смутком ,а душа співа,
Де кохають двоє там журби нема.
Там весна буяє і лунає сміх
Там вирує щастя ,а може і гріх.
Там вирує щастя ,а може і гріх.
Огортає нічка біля ставу грушу,
Десь скрипить тихенько , дерево старе.
Розкажи юначе чим запала в душу ,
Розпалила серденько твоє,
Я ж тебе козаче теж любити мушу,
Бо палає серце молоде.
Вечір віє смутком ,а душа співа,
Де кохають двоє там журби нема.
Там весна буяє і лунає сміх
Там вирує щастя ,а може і гріх.
Там вирує щастя ,а може і гріх.
Вітерець хитає місяцем на плесі,
Ніжно освітили , зорі небокрай,
Не питай дівчино я не наче в стресі
Не питай кохана ,а лише кохай,
Я тобі вклоняюсь мов своїй принцесі,
І тебе благаю ти мене кохай.
Вечір віє смутком ,а в душа співа,
Де кохають двоє там журби нема.
Там весна буяє і лунає сміх
Там вирує щастя ,а може і гріх.
Там вирує щастя ,а може і гріх.
Все довкола вкрилось мороком нічним,
Огортає землю сонна дрімота.
Розмовля дівчина з хлопцем молодим
І до нього мовить отакі слова :
Ти для мене будеш завжди лиш одним
І тебе кохати завжди буду я.
Вечір віє смутком ,а душа співа,
Де кохають двоє там журби нема.
Там весна буяє і лунає сміх
Там вирує щастя ,а може і гріх.
Там вирує щастя ,а може і гріх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2025
автор: Іван Мотрюк