Моя планета – крапелька роси,
Ковток оази, Всесвіту перлина,
Клубки річок незнаної краси -
Тут прихисток знайшла проста Людина.
Блакитною її тепер зовуть,
Так ваблять зір моря і океани,
Там є життя – й у цьому вся є суть:
Степи, пустелі, гори і кургани.
Немов колиска, бо для всіх одна.
Її ж, ніхто з нас не оберігає?
І знищує, з вершини і дна,
Немовби цінності ніякої немає…
Зігрійте ж, ви її теплом долонь ,
І бережіть в час запалу і млості,
Довіку відчувать її полон.
Ми - квартиранти, чи незвані гості.
13.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч