То холодний, то сповнений жару,
Всеприсутній, то ніби й не був…
Ти - мій дар, чи сприймати, як кару?
Якось розум мій зовсім заснув…
Розчинялась в тобі до останку,
Оголяючи душу між слів.
Вітер го́йдав прозору фіранку,
Грався нею, як тільки хотів…
Зображення: https://www.shutterstock.com/image-photo/white-pergola-curtains-seaside-abstract-260nw-2166973105.jpg.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2025
автор: Тетяна Мерега