Сонце в небесах сія
Та тендітно гріє.
Розквітає вся земля.
Серденько радіє,
І радіє, і співа,
Мов пташки на волі,
Наче вдруге ожива,
Ожива поволі
Й силою мене сповня,
Щоби далі жити
Міг я, а також щодня
Лиш добро робити.
Річка протіка удаль,
Що кінця не має.
Тоне в ній моя печаль
Й більш не виринає.
Квіти розпускають цвіт
Гарний і пахучий.
Паде із душі весь гніт
Темний і важкучий.
Зеленіє навкруги
Мене вся травиця.
В серці тане, мов сніги,
Туга темнолиця
Й радість світлая встає,
Ніжно обіймає.
На душі тепліш стає.
Туги більш немає.
Що за диво-дивина
Це? Хто з вас вгадає?
Звісно, красная весна
Це всіх нас вітає,
Бо її пора прийшла,
Прибула, настала
Й море світла та тепла
Нам подарувала.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2025
автор: Євген Ковальчук