Колисають сади оксамитові спогади літа
і багряна листва уже спила до денця зорю,
намистини роси ще ранковим промінням зігріті
та тумани круків закликають очолити прю.
Ще попереду бій, тільки бабине літо програє,
захурделить з небес і заремствує люто юга
і пихатою постаттю пройдуть сніги виднокраєм,
а під ранок морозу почується свист батога.
Але буде і яр, бо добро неодмінно здолає
корочунову силу, зеніт переможе надир,
прилетять солов’ї до батьківського, рідного гаю,
а на землю побиту війною опуститься мир.
13.04.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2025
автор: Микола Соболь