Там де квітнуть мальви, пахне матіола,
Спориші смарагдом вкутують стежки,
Вечір укриває ковдрою довкола,
У саду юнацькі губляться думки.
Припинив над вечір люд ГАЛАСУВАТИ,
Вже заснули луки і усе село,
Солов’їний щебіт знищив тиші ґрати,
Й розбудив кохання, що в душі жило.
ЗАТИШОК і спокій ходить коло хати,
В шибку зазирає посмішка зорі,
Росяні смеркання – час, аби КОХАТИ,
Разом рахувати блискітки вгорі.
Мати відпустила у садок до зятя,
Поки ніч сльозами не зросила вій,
Як після Покрови лишиться ЗАВЗЯТТЯ,
Придане змотає в вузлик та сувій.
У своєму краї молодим тут жити,
Гостей запросити у недільний день,
Щоби веселитись, годі вже ТУЖИТИ,
Заспівать весільних радісних пісень.
05.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч