- Люба, ти знаєш, наш індустріальний населений пункт перейменовують...
- Одним вухом чула...
- В історичний час живемо. Виявляється, отой злісний комуніст жданов був ідеологом сталінських репресій, боровся із творчою інтелігенцією, поширював наратив "ворог народу", придушував будь - які прогресивні форми реалізації чогось нового. Ортодокс - марксист - нелюд, трьома словами.
- Та вони всі там такі... Аби лишень впоперек здоровому глузду робити... І як тепер звучатиме нова назва нашого шахтарського славного місця проживання ?
- Маріуполь.
- Воно раніше і називалося так. Мені моя покійна бабуся Марія розказувала, що колись у цих краях багато людей говорили українською.
- А зараз - одиниці й переважно по невеликих селах. Сумно...
- Ну, мої любі хлоп'ята, ви морозиво купили ?
- Вже навіть з'їли. Смакота... "Пломбір"...
- Я чекав півгодини в черзі.
- А я 35 хвилин. Аж годинника стрілки втомилися бігати, а я стою, неначе вкопаний.
- Головне - результат.
- Ага. На уроки трішки спізнився. Вчителька сварила.
- За мрії треба боротися. Хто винен, що у нас так мало випускають справді затребуваних продуктів.
- Хтось та й винен.
- Гаразд. Сьогодні ввечері ми з батьком йдемо в кіно. Отож, аби тут був порядок і спокій. Не бешкетувати, не перевертати стелю, на руках не ходити... Прийдемо - перевіримо.
- А як фільм називається ?
- Стрічка тільки для дорослих. Зарано вам таке дивитися. Включите телевізор, там "В гостях у казки" покажуть. Історію про "Острів скарбів" подивитеся.
- Для мене скарб - нинішній солодкий "Пломбір".
- Для мене - те саме біле марення, котре тане на губах...
- Ну що, братику рідний, пішли і ми в кінотеатр ? Я маю 20 копійок. Має вистачити на двох.
- Хто ж нас туди пустить ? Кіно - для дорослих.
- Гадаєш, контролери - святі ? Теж хочуть жити нормально.
- Спробувати, звісно, можна. А як зветься зрештою оте цікаве дійство ?
- "Маленька Віра". Її у нашому місті знімали. Я сам бачив, як дядько - режисер з великою кінокамерою на колесах давав різні команди людям із масовки. Там навіть. бійка серйозна має бути. Йдемо, бо скоро почнеться !
- Стій ! Ви - куди ?
- Ми - на фільм.
- Скільки літ вам ?
- Мені 16...
- А мені 15...
- Не можна. Кіно з обмеженнями від 18 плюс.
- Ми на трішки...
- На трішки... Гроші маєте ?
- Є !
- Тихіше. Ось сюди по коридору підете і станете збоку, бо крісла усі зайняті. Вести себе культурно : в залі не кричати, ногами не тупати, насіння не лущити. Побачу щось не те - одразу вижену обох.
- Зрозуміли. Дякую вам !
- Тихо - тихо. От кіномани затяті...
- Глянь - глянь, розпивають спиртне. Ого, як наш сусід Свирид свариться й свариться подібним чином. І дружина в нього теж язиката надто.
- Що він хоче від своєї доньки ?
- Аби вона не курила цигарки. Виховує, мабуть.
- А де та бійка масова ?
- Почекай, зараз буде...
- Ось дискотеку нашу показують..Я там був.
- Почалося ! Дивися, яке побоїще !
- Ого ! У нас на районі не менш жорстокі бої провадяться.
- У них є відеомагнітофон ?
- Якась співачка закордонна горло дере, ніби навіжена.
- Пугачова краще співає ?
- Так не ріже по вухах.
- Бо ти вже звик. Вона кожен день в ефірі.
- А це що таке було ?
- Еротика. Закривай очі малий і нікому про це не розказуй, особливо нашим батькам.
- А вони десь тут теж переглядають "витвір мистецтва"...
- Як вам не соромно таке показувати ?!
- А вам не соромно так жити ?!
- Ви паплюжите образ радянської людини !
- А ви - ідеаліст ?! Життя зовсім інше ! Вийдіть із клубу, якщо не подобається кіно !
- Я вийду, але напишу у відповідні органи, аби цю потворну картину нігде не показували !
- Пишіть ! Не забудьте вказати імена постановників та виконавців головних ролей !
- І вкажу, якщо треба, бо це наклеп на радянську дійсність ! "Перебудуватися" до найгірших форм "гнилого капіталізму" ! Жах і сором !
- Шановний, прошу вийти з приміщення. Не заважайте людям дивитися кінофільм !
- А вам аби лишень нажитися ! Геть знахабніли ! Гроші зберуть й байдикують разом зо всіма ! Прибічники вульгарні !
- Не хочете по - доброму, тоді я вас виведу на чисту воду ! Давайте вашу руку ! Вставайте ! Пішли на вихід !
- Ти дивися, який сюжет закрутився цікавезний. В залі штовханина. Пора нам звідси втікати, поки мама або тато не засікли мене з тобою.
- А що ота маленька Віра приймає ?
- А я звідки знаю. Якісь пігулки.
- І змішує їх з алкоголем.
- Від повної безнадії. Життя не вдалося.
- Та вона майже наша ровесниця.
- Ну і що... Нема перспектив у цьому суспільстві... Характер - не воїн. От результат відповідний. У неї - маленька віра у себе, у свої можливості.
- Так. Тут треба боротися, інакше затопчуть.
- Пішли швидше до дверей... Он міліція прийшла на той інцидент з бунтівником - глядачем.
- Мерщій давай !
- І як вам передача "В гостях у казки", чемні мої Івасик й Телесик ? Сподобалася ? "Острів скарбів" знайшли ?
- Аякже. Він десь за сімома морями - за дев'ятьма землями, де "загниває" рясно капіталізм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2025
автор: Мандрівник