Є дорога до храму , до святого Бога,
Є дорога додому, а є у світи.
Є дорога щастя ,радості є тривога
Ти не зупиняйсь, з Богом іди до мети!...
Є дорога вузька , а є широка...
Є , як ріка змійкою в'ється по землі.
Одна веде до джерела ,потоку -
Інша в сивім тумані губиться в імлі.
Одна дорога веде до любові,
До вінця, а інша до болю,до смерті.
Буває мешта натиснуть до крові
Втомлена душа у мозолях, до дерті.
Є дорога пряма по магістралі,
А інша веде у хащі, дике поле.
Коли втомивсь ,спочинь розуй сандалі...
Не бійся, що стерня твої ноги коле.
Кожен обирає свою дорогу
Одна веде до пекла,інша до раю.
Перехрестись із рідного порогу!,
Щоб усміхалось сонце із небокраю.
Одна дорога веде вверх, інша вниз
І різні чекають сюрпризи від долі.
Один літає орлом, а інший вниз...
Віє вітер у хаті, і у стодолі.
А є встелена квітами дорога
Є ,що ідеш по лезі бритви по житті.
Хрести, хрести... біди, та й тривога...
Немає спокою від війн на землі.
А є дороги різні у путь - життя
Найважча, яка веде до святих могил.
Коли мати сива ховає дитя...
То від страждань, мук - застигає кров у жил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2025
автор: Чайківчанка