Ще спекотні дні, але вже прохолодні ночі. Так серпень поступово складає свої повноваження.
Сон - це щось вимушено короткотривале. Природа - це те, що дає сили.
Лісосмуга і море соняшників. Квіти нагадують зморених бійців, які схилили голови і стоячи дрімають.
Місяць яскравий - видно, хоч голки збирай... І говіркий побратим. Ще живий. Фонтан ідей з оригінальним світосприйняттям і планами на майбутнє...
Раджу приборкати бажання говорити і насолодитися спокоєм, що незвично для виснажливого дня. Мимоволі дуже легко, ніби під диктовку, в голові складаються віршовані рядки. Поспішаю до світанку їх занотувати, щоб ті не розчинилися в перших променях сонця.
Так народився вірш "Ніч". Лише через півтора року виявилося, що це колискова і жіночий вокал розкриває тему як чарівну скриньку...
P.S. Дякую ШІ за ліричне виконання пісні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2025
автор: DIM