Зима за себе нагадала нам
Квітневим снігом, вітерцем холодним,
Наділа мокрі шапки ліхтарям,
Автівкам вздовж будинку безтурботним.
Сніжинок швидкоплинна ця краса,
Зіркова мить краплин в потоці часу
Можливо, то сумують небеса,
Від згадки за якусь стару образу.
Тремтять травички ніжної ростки,
Що вірили в тепло і силу сонця,
Так забувають інколи зірки –
Почесну роль чийогось охоронця.
Ця виросте високою трава,
І ще побачить сонечко і зорі,
Та інколи, від вітру коливань,
Росинки сліз стікатимуть прозорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2025
автор: Віталій Гречка