Відійшли дощі зимові без снігів,
Потепліло, слава Богу, світ розцвів.
Абрикоси білопінні й алича,
Аж від сонця стала танути душа .
А зима - яка була вже, хай іде.
Хай собі тепер деінде сніг знайде.
Баба з воза коням легше, знає всяк.
Але все чомусь пішло у нас не так.
Спричинили снігопади переляк.
Здивувався юний квітень і закляк.
Січень нишком в сад квітневий переліз,
Де та баба, де ті коні, де той віз?
В перемішку з ніжним цвітом білий сніг,
Змерзли квіти, похилилися до ніг.
От такої! Баба з воза, тай куди?
Замітає сніг квітневий всі сліди.
... Але, знай, це ненадовго... промине,
Сонце в небі вже високе і ясне.
Стане квітень, як господар, на поріг,
І розтануть всі незгоди, наче сніг.
Негаразди і невдачі відійдуть
І черешні переможно зацвітуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: majra