Весняні сніжинки востаннє вальсують,
їх пристрасть - безжально шальна!
І квітень, і цвіт їм розтерзано всує:
однаково круж - білина...
Гравець-не гравець - тут ніхто не питає.
І цвіт, і сніги - вперемІш!
Напевно, весну виганяють із раю -
такий от сьогоднішній крінж.
І ми - ні при чому, напевно, а може,
то тільки і наш в тому гріх,
що снігом встеляє заквітчане ложе
цей день всім прогнозам на сміх.
Та поки природа сп'яніла від шалу
і все полетіло навскіс,
сприймаймо оце як виставу зухвалу
зими на остатненький біс.
Спиваймо сніжинок нестримані танці,
їй богу, ця пристрасть - шальна!
Тож, певно, назавтра побачимо вранці:
зусюд - лиш суцвіть білина!
8.04.25 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: Леся Геник