Мені так не легко тебе зрозуміти,
Пробачити враз, перетнути межу.
Дозволити долі оволодіти
Моєю душею. Я серцем живу!
Сумління підкаже з тобою як бути –
Не бачити зради, повірить, не чуть.
Налякане серце розколює груди,
Печаль, недовіра по крові течуть.
Від тебе мені покаяння не треба.
Залиш мені спогад про себе, прошу.
В хвилини найкращі хмаринкою з неба
Тобі нагадаю, що серцем живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: Таша Прокова