Я прошу, не мовчи! Розкажи,
Як ведеться тобі? Як живеться
В хаотичні часи ворожби,
Що знімає запони із серця?
Чи реальність замкнула вуста?
Ані зойку,
ні крику не лине.
І весь біль, що з неправди постав,
Ти не виб'єш калиновим клином.
Розкажи. Я прошу, не мовчи!
А чи поглядом мов, а чи рухом...
Хоч би як!
Камінець на почин
Поклади, та не йди легкодухо.
Німування не викличе штиль,
Не втамує душевні борвії,
Бо той град, що тебе зрешетив,
Не розтане —
лише збагряніє.
Не мовчи. Розкажи. Я прошу:
Все відкрий, не мені —
на папері,
Щоб навіки поглинув капшук
Зо десяток уїдливих тернів.
Замість них запанує зело,
Заквітує тривким супокоєм...
Хай по квітню снігами мело,
Понеділок насіяв левкоїв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: Яніта Владович