Зупинка, нічний вокзал,
Там Місяць вповні примара…
Колись він усім сказав: -
Вона – не поет… нездара… -
Летіло зі слів його…
«Добродіям» гріло вуха…
Настав кінець - Епілог: -
У неї в думках розруха...
Обходять усі її…
Вона ж на уклін не ходить…
Складає вночі вірші,
Але – не співає Оди –
Тим «геніям», що тоді
Кричали: - «вона – нездара…»
Вона ж почуттів плоди –
Озвучує під гітару…
Зупинка, нічний вокзал…
Там Місяць вповні над дахом…
Душа не летить в провал…
І йде – своїм вірним шляхом…
2018 рік.
PS - Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина