Дід Пилип і дід Микола
Часто сходяться в садку,
Внук Петро сюди приходить –
Любить бесіду таку.
Запитав Петро дідуся:
-В мене версії нема:
Чого дурнів так багато,
А розумних - то чортма!
Своя думка у Миколи:
-Бідність всіх нас дістає,
Бо суспільство, як ніколи,
Роль свою відіграє.
Дід Пилип своє доводить:
-А ти, друже, подивись:
Мудрий зразу все прикинув –
За кордоном опинивсь.
-Я гадаю,- каже Петя,-
Хоч крути, а хоч верти –
І дурний, і мудрий хоче
Досягти в житті мети.
Поки мудрі нам доводять
В рефератах свою суть,
Наукові праці пишуть,
Інформацію несуть,
То дурні та нерозумні
Важке в руки не беруть,
Як жуки ті колорадські
Плодяться і так живуть.
І хоч розуму не густо –
Дурні бігли, як могли:
Всі посади в керівництві,
Як не дивно, зайняли!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: Катерина Собова