Він і вона..
Сніг і трава.
Кажуть брехня..
Та знов і знов...
Він і вона.
Його любов
вічна,
жива.
Знов з року в рік
зеленіє вона,
Білий і чистий ...
то й є кохання,
Він замерзає
і невостане.
Пада він з неба,
Пада він зрання.
Лише одну мить
Трива це кохання.
Вода проникає,
Земля й та ридає.
- Як же кохає!
-Як сніг кохає!
З Раю в цей Ад,
Білим на чорне,
Яке ж воно чисте,
Яке неповторне.
[b]Рятівник[/b]
Він міг би нас врятувати.
Проте він нас кохає.
Кохання то і є війна.
[b]Буратіно третій сезон[/b]
Страшилка, на німецький манер.
Актори ті ж і Буратін цей.
Зал.
Глядачі.
Завіса.
Тиша.
Незвичайна тиша.
Буратін роль відіграв
як завжди.
З-за завіси
спогляда в зал,
Певно дурненький
овацій чекав,
може й на біс.
Та тиша
як дуля під ніс.
З сцени у зал
актори спустились,
На порожніх
місцях вони опинились.
Тихо сидять,
зажурились.
У чорній хустині Мальвіна,
з-за спини можна помітити оскал Артемона.
Підняти занавіс
очевидно жодного резону.
Та Буратін той же номер
Знов повторив,
Ніс у дірочку взяв свій й встромив.
Здійнявся шум, піднявся гам.
-Хам.
Зал кричить:
-Хам.
-Золоті три з Алісою
ти прокутив.
-Ключ золотий
куди ухопив?
Ти його тричі
таємно ж заклав,
А у Тортіли на що обміняв?
Буратін знепритомнів,
напівживий, ніс знов підняв
і був він такий.
[b]Якось так[/b]
Робертом робота
я назову,
Їй - Робетина
імя подарю.
Збудую їм дім
Й квартиру у нім.
Місця достатньо ж
в домі усім.
Вони ж як і ми,
мов діти малі -
також двуногі,
кумедні, смішні.
Робот вже й я, робот і ти,
Що нам ділити?
Всі ж ми живі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: oreol