Вона давно вже не відчувала ніжності, любові і тепла. Здавалося, що її більше не зігрівало сонце, небо не чарувало своєю блакиттю, квіти не посміхалися своїми пелюстками, її навіть не торкалися дощі. А в серці ніби залишилася сама пустота, яка гнітила в тиші самотності.
…Одного вечора, коли тиша обіймала місто, і час стирав межі між сном і реальністю, Вона відчула, що хтось увійшов до неї через відчинене вікно. Не тілом, а серцем і духом.
– Хто ти? – запитала Вона.
– Я – твоя Весна. Кілька років я стежила за тобою і бачила, що ти байдужа до мене. Ти не виходила мене зустрічати, не милувалася моєю вродою, не вдихала пахощі моїх квітів, не слухала спів моїх птахів у гаю… І цього разу я вирішила сама прийти до тебе зі своїм грайливим помічником – ніжним Леготом, щоб розбудити те, що ти заховала на самісіньке дно свого серця. А ти сама хочеш цього?
– Я не знаю…
І раптом у відчинене вікно влетів Він – милий і ніжний. Його душа, немов вечорова зірка, падала до неї, торкаючись її вуст невидимим, але живим поцілунком. Вона відчула, що в її найглибшій самотності раптом з'являлося відчуття тепла і ніжності, і серце тепер стискалося не від болю, а від чогось давно знайомого. З ароматом Весни Легіт проходив крізь відчинене вікно, говорив до неї без слів, лишав поцілунки на її плечах і губах, уплітався в сни… Він жив у її серці, бо саме там була його вічність.
Іноді Вона прокидалася посеред ночі не від шуму, а від відчуття, що хтось доторкнувся до неї з ніжністю і любов’ю. Вона підходила до вікна і шепотіла:
– Ти ще тут, правда?
– Я тут. Я тепер завжди буду у твоєму серці, – відповіла їй одного разу Весна і продовжила, – а завтра ти зустрінеш своє кохання, яке торкнеться до тебе яблуневою гілкою, обпалить тебе палючим жаром, зацілує жагучими поцілунками і розіллється рікою у твоєму серці, яке вже ми разом підготували до цієї зустрічі. Бувай.
Весна зі своїм теплим Леготом ніжно торкнула її плечей і зникла під зоряним небом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2025
автор: М_А_Л_Ь_В_А