Вже кричати немає сил.
Я біжу. Від чого? Куди?
Знову прірва: майже не впала,
Бо вдача на боці моїм.
Вкотре гасне надії свіча,
Я втомилась вірити в диво.
І що ж я такий за поет,
Котра не можу придумати риму!
Ну, нічого: поскаржусь, поплачу,
І увесь мій біль пропаде.
Це ж я тільки сьогодні сумная,
Бо завтра потанцюю й під дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2025
автор: Аделіна Де Сантіс