Ішла війна, яка людей вбивала
У краю, де калина і верба,
Яка вогні із горла випускала,
В серця слова вкладала: страх, журба.
Та вої України не здавались.
Тримали, як могли, усі фронти.
Достойну відсіч ворогу давали.
Їм помагали волонтери йти.
І ось нарешті ворог зупинився,
І довгожданий мир прийшов у край.
Спокоєм кожен українець вмився –
Ввійшов у його душу тихий рай.
Віддали честь живі усім військовим –
Тим, хто лишився, хто пішов удаль.
Розквітли квіти в небі фіалковім,
Заграла радість, мов гірський кришталь.
Дорослі дяку Богові зсилали,
Пекли, варили, спів несли без ліні.
А діти усміхались і казали:
Мирові – слава! Слава Україні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)