Не рушу простір вільний Ваш,
Не претендую на взаємність.
Але живе в душі кураж…
І він по суті – невід’ємність,
Того, що моє серце вмить,
Приходить в стан емоцій сильних…
Душа і серденько кричить,
Не відчуває душ прихильних…
Душа бажає повсякчас –
Уваги рідних і сторонніх.
Тому – безкрилий мій Пегас
Завжди сумує в ріднім «лоні»…
Чому так сталось? – Не збагну…
Чому серденько стогне нині?
Як натягнуть в Душі струну?
І як позбутись блуканини...
В думках, коли не спиш в ночі
І заглядаєш в очі-Неба…
Від болю серденько кричить: -
Чому в увазі є потреба? –
Коли душа на самоті
Не може кут знайти щасливий…
Часи дратують німоти…
Чому, цей Світ не справедливий?
2019
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина