«Куріння — смерть», — читаю знов,
Та кожен другий дим пускає.
А хто б на стінах написав:
"Любов також людей вбиває"?
Чом на пляшках одне страхіття
Цироз і рак — на кожній банці,
А от про зламане кохання
Й ніхто не скаже у новинах .
Чом не озвучать у вагоні:
Про те, що відстань рве серця?
Якщо болить — хіба нормально,
І біль не має вже кінця.
Про серце, зранене без бою,
Про біль, що тихо роз'їда
Не вчать у школі нас з тобою,
Як не зламатись на віка.
Любов не має інструктажу,
Немає стрічки «обережно».
А ми з надією втікаєм,
Де навіть тіні вже залежні.
І не напишуть на чолі:
«У тебе серце не з броні».
Любов не вб'є — сміються всі.
А ти вже плачеш у ночі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2025
автор: Ілля Шевченко