И тогда что-то откалывается от языка:
острые, болезненные осколки,
заходящие под ногти, когда произносишь:
вот абсолютное зло,
что стремится лишь убивать,
уничтожать
в зародыше, в почке, в цветке.
Говоришь как стене – выражалась в детстве мама.
Тимофей любил жуков и космические ракеты,
но эта – баллистическая, с кассетным боеприпасом
для поражения большей площади,
ударила
в девять детств.
Потому что могла.
Стоим, онемевшие,
со своей страшной правдой,
как сухостой на фоне цветущих деревьев,
но и они словно поседели.
05.04.2025
(Перевод с украинского)
А тоді щось відколюється від мови:
гострі, болючі скіпки,
що заходять під нігті, коли вимовляєш:
ось абсолютне зло,
яке прагне тільки вбивати,
знищувати
в зародку, в бруньці, у квітці.
Говориш як до стіни — казала мама в дитинстві.
Тимофій любив жучків і космічні ракети,
але ця — балістична, з касетним боєприпасом
для ураження більшої площі,
вдарила
в дев’ять дитинств.
Тому що могла.
Стоїмо, онімілі,
зі своєю страшною правдою,
як сухостій на тлі квітучих дерев,
але й вони — як посивілі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037298
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 08.04.2025
автор: Станислав Бельский