Як час, моє життя мина
Поволі, непомітно.
А за вікном цвіте весна
Під небом буйноквітно
І будить світлі почуття
У серці, щоб я з ними
Впродовж всього свого життя
І навіть в люті зими
Цвів пишно, наче ті квітки
На клумбі чи на полі,
А також світлі мав думки,
Йдучи назустріч долі
Щасливій. Знаю, що дійду
До неї, бо постійно
Невпинно я до неї йду,
Щоб з нею гармонійно
Жив я впродовж всього життя,
Бо добре розумію
Те, що мине без вороття
Воно колись. Що вмію,
Я намагаюся робить,
Аби щасливо жити
Не лиш тепер, а кожну мить
Життя і щоб лишити
На цьому світі добрий слід
Для тих, хто буде жити,
Коли моє життя, мов лід,
Розтане. Світ змінити
На краще може кожен з нас.
Лиш варто працювати
Для того, щоб настав цей час,
А труднощі – долати,
Якими б не були вони
Важкими у нещасті,
Щоб ми пливли, немов човни,
Та лиш у світлім щасті.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2025
автор: Євген Ковальчук