Після епохи маленьких дорослих
Ми дозволили собі ніжнішати,
Поважати себе більше,
Дозволяти більше,
Ніж могла наша умовна бабуся,
Яка бачила світ через вікно хати,
А не через ілюмінатор літака.
Втрата нав'язаної сили
Породжує небувалу слабкість,
Розчулення,
Тоді тіло бере верх над розумом,
Диктує своє,
Вкладає в ліжко до хвороби,
Яка пригортає не гірш ніж коханка.
Не хочеш заземлятися самостійно,
То доведеться.
Засни, дитинко, тільки тепер колискову
Співай сама собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2025
автор: Олена Ганько