Сніжить.
Білий цвіт абрикоса чекає на власну погибель.
Надто холодні сльози.
Надто сумні прогнози.
Зимно.
Весна,
Лиш зняла черевики, -
Дівчисько!
На дереві сіла.
Вітер гойдає гілку.
Вітер безжальний, дикий.
Вціліла?
Куди
Божеволіють люди
Туди і хворіє природа.
Цвіт почорніє зникне,
Буде безплідним літо.
Згода
на
"Крутить не світом нечисть,
Руйнує вселенські закони.
Гинуть невинні діти".
Розум зійшов з орбіти.
Боже.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2025
автор: Серафима Пант