Я на нікого не кидаю камінь,
Не кляну за образи, чвари і гнів.
Минаю агресивних кажу : "Амінь"
І будую високу вежу зі слів.
Кожен має те, що заслужив в Бога
За добро - добро, за зло - пекло, і ад.
Прошу в Бога мир , життя - без тривоги,-
Щоб у всьому навести порядок , лад.
Та не все так є ,як хоче людина
Буде так усе, як цього хоче Бог.
Як людина має лице людини,-
То немає на землі бід і тривог.
Хто прийшов з мечем, від меча загине
Така істина у писанні святім.
Хто на ближнього косим оком кине!...
Той образив Бога поглядом своїм.
Прийшов у наш дім варвар ,вбивця - палач
Спалює села, міста з лиця землі.
Ллється невинна кров, чути стогін , плач...
Брудний чобіт топче колос на ріллі.
О Боже, дай катюзі по заслузі!
Хто прийшов з війною спали у вогні .
Витри сльози тим, хто у дикій тузі
Мамі ,що втратила сина на війні.
Хай лиходій : кровопивця - гвалтівник!...
Зустріне свою панну смерть на землі.
А козака меч відрубає "Z" язик
Хай горить у полумї - вічнім котлі!
Немає прощення за вбите дитя,
Тим, хто насіяв мін, горя і біди.
Хто поорав градом у вирвах життя!...
Хай зникне з лиця землі, того сліди!...
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2025
автор: Чайківчанка