Кажуть - люди не здатні змінюватися
Щось таке відбувається з ними секретне,
Що всі спроби створити інакшість
Що всі спроби почати спочатку та й нови́м своїм внутрішнім "я"
Кудись котяться
Падають
Розбиваються
І на гострих червоних гранітах лиша́ється тінь
Оповита сумом та смутком за мрією...
Кажуть - жінка не здатна кохати сильніше за принципи
Поступатись ідеями, планами, егоїстичними амбіціями та правилами
Що вона радше богиня
З Олімпу, Говерли чи піни морської
І приходить у світ не коритися
І приходить у світ не бути спогадом
Жінка вперто долає свій шлях
І зару́бки на тому шляху́ -
Чоловічі серця та зізнання...
Кажуть всюди
І безліч тих слів
Віддзеркалює в дзеркало сумнівом - а хіба ж то можливо інакше?
Я
Та, що вчора кривавила меч і свої диктувала закони
Я
Та, що вчора не знала інакшої відповіді, аніж "так, я сама" і "мені не потрібно нічого"
Я
Вже сьогодні ховаю броню свою - най вкривається пилом та попелом
І
Вже сьогодні
Чумацькими зорями сяю ніжно, спокійно та м'яко....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2025
автор: Лана Краска