Чорніє цвіт від подиху весни.
Ховає небо спорожнілі очі.
Шуліки чорні повнять наші ночі,
Жахіттям розмальовуючи сни.
По кому подзвін? Мабуть, по всім нам.
По цій землі,вже вкотре розіп'ятій,
По мрії страченій,тендітній та крилатій,
По так і не проспіваним пісням.
Луна від подзвіну дрижить на цілий світ.
Світ тоне у словах - забракло гарту.
Та вишню варту кликати ще варто,
Хоч десь вона й блукає лісом літ.
Колись,напевно, буде час покут.
А поки дні ненависті в двобої,
Дай,Боже, нам щоденно сили злої,
А після Перемоги - хай на Суд...
Чорніє цвіт від подиху весни.
Не тихне подзвін хижого набату.
Сьогодні знову хтось іде на страту,
Щоб повернути колір в наші сни.
05.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2025
автор: Вадим Димофф