Відпусти мене з ним! Ти ж бачиш, що щастя не маю.
Відпусти, не тримай, я полину у кращі світи –
Там, за обрієм снів, де кохання заходів не знає,
Там, де ми б нерозлучні навіки були.
Не страхайся розлучень, то доля на краще буяє.
Поринаю без сил у безодню не тямлячи днів.
Закохалась у тишу, робити що з тим я не знаю.
Лиш на згадку про себе залишу коротке – амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2025
автор: Таша Прокова