Вона — Одна!!
Поема
Їй, Пречистій Діві,
в любові присвячується
Звідки ви, творчі осередки?
я надихаю душі,
що не вредні,
душі як сили віри
й любові й віри
нагірні мої звуки
в музах — гірних!
Вона з’явилася — і я злітав
в пташиших крилах:
світ поверхневий без любові —
помилковий
світ опластмасивсь
в маревах не чує «хто ви?»
я все ж крилатий!
й надихаю душі, що не вредні
звідки ж ви, крила,
що залишили усе —
враз «творчі осоредки»?
ЗсерЕдини…
Насправді — ізсередини, уся Краса
Її зсередини!
Й ці героїчні і польоти, і походи
прямо-непрямо
або — враз
чи через раз
чи — вряди годи
Силоходи — заносили —
але з Натхненням — Бог й Вона
нахОдять…
насправді от — зсередини
нарешті, ох нарешті –
це вгору
й вниз
ну ти крупинка масла
ти нею став чи з’їв крупинку масла —
може й не вмреш ти,
завваж! — якщо сметана ти —
може помреш ти —
на що цей гам??
Боже,
чи я злетів вклонитися
Твоїм ногам?
А хліба дай
для серця — з’їсти!
О перемкнути дай!
На вищії регістри!
В Скарб!
Дай в серце Скарб Свій —
органісту
задихав Духу океан й задиха
весь орган…
в ступні штовхатися —
низам??
і може цей орган
се аз воздам —
ну Бог! — і — «Аз воздам.»
чи в Піст сплітатися
і
«не читатися» — ногам??
га!!-га!! —
Світ у страхах:
Світ без любові
Світ — помилковість
— світ пересмикнувся
й пересмикається
о ах, і хто ви?
о хто Отець вам? Чи вам Батя?
Про що вам без чобіт?..
ви пріч і вдаль?
Не спіть! Я вас люблю —
ви вдаль –
і вас трима
цей поверхневий нАтяг —
робіт!!
І чіпи хоч крутіть
Амож серця й скрутіть
Бо це є Бог
Бо все зсерЕдин!
ви хоч — середина —
у серці «кульки» покрутіть…
«шарікі»! —
це ж в ураган
й баси-орган! –
і фіть! і фіть!
і навік — фіть!
і вам чотирьохденних ще
неділь?
Ви чуєте знесе всіх сопунів в постіль
й ви звідусіль! —
мов підошви чобіт
й чи ви є хтось
ну хто ви? –
і вас несе весь —
поверховий!
І вам захованим
раптом
враз
рОботи зі сховів
— нема робіт!!
і вам це треба такий світ?
Боже, ще є —
ще є дводенні??
— нема робіт!!
Та ну, а ви за мною і за Нею так —
ходіть:
дихай у тиші…
змовкніть, глухі,
мовчання й тиші…
може вам двадцять Богородиць???
Пройдіте ви
і звід Небес
але із насолодою
духу галузка ви
й прокивана місцями…
зате вже зацілована сонцями
і свободою!!
Не підпадіть під нагороди
Нехай художник вирвась
із оковів роду
зате він з крилами!!
Лиш тінь є
На останнім земнім зводі.
Лиш
пряний дух
накиваний місцями —
над тими
бач ніяк не йдуть
до тями… Сонцями він усміхнений
й сонцями
він не примагнічений!
Лиш Богом всвічений! — і
зацілований
Свободою!!! Краса і
Сила! — мов приховані.
Нехай!
Вона —
й прихована.
Й відкритий
із Небес
Всесяйнійший ліхтар…
І слово Слова все привідкрива
літам…
Свят Дух і є
Свободою!!!
11.03.2025 — 04.04.2025,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович