М'яке світло,
так неяскраво, квапливо лилося..
Повітря сприймалось...
напруженим.
В глибині незвіданній
відчувалось напруження.
Ця кімната наповнена
була м'якими сутінками
наповнена ..
м'якими, прозорими сутінками..
Димчастий серпанок плив повільно і високо,
пливе в цю мить..
повільно і високо.
Відкидаючи тіні, що цілують небо...
тіні,.. цілують небо.
Склянка в руці дзвенить голосно ..
Танок вогняного спиртного з льодом.
Повільний танок із льодом.
Приглушений шепіт сплітається в натовпі.
Ритм колишеться, як шовковий приплив
В оксамитових ночах, де живуть мрії.
Оживають ..
оживають мрії.
Відведи мене туди, де гуде тиша.
Відведи мене туди..,
Де серце б'ється м'яко, як ніжний барабан.
Де залиті золотом і місячним сяйвом.
Оксамитові ночі здаються вічністю.
Годинник цокає повільно, але нам байдуже..
щось в мені цокає повільно..
та байдуже.
Час зупинився в цьому таємному лігві.
Повітря охоплює, воно вологе, воно - глибоке.
Глибоке:
У-у у-у-у.
Оксамитові мрії пливуть, ми стрибаємо.
Пливуть мрії і ми в них стрибаємо..
Силуети танцюють, як тіні, що грають
На стінах, що то мерехтять, то зникають.
Кожен наш крок важкий і водночас легкий.
Ці оксамитові ночі закарбувалися в душі.
Відведи мене туди, де тиша гуде.
Де серце б'ється м'яко, як ніжний барабан.
Де залиті золотом і місячним сяйвом
Оксамитові ночі здаються вічністю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2025
автор: oreol