[i]Спільне - незалежне...
[/i]
Море... Єдине пристанище сизого в розпалі неба,
Єдине бажання безмежно сухої землі.
Тривала надія на порухи житнього креда
І вільного серця, що б'ється на битому склі.
Єдина примара, без волі отримання болю,
Без примхи обітниць і видимих небу дарів.
Історія щастя, із тінню журби кругозору...
Воно мимовільне, до зелені темно-лісів...
Одне й не самотнє, в ущілинах дикої суті,
Належне СОБІ, а не вишитим гранню містам.
Його стоголосся чутливі і надто розкуті...
Вільне єством не підвладне чужим полюсам...
18.03.2025
[i]Кожен клаптик землі, кожна стежинка, ліси із їхніми деревами та мешканцями - усе поділене між людьми, приватизоване. А море... Море,.. воно інакше: не належить нікому і належить усім...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2025
автор: Сара Ґоллард