Хай потопить море
Все людськеє горе,
Щоби не тужили
Люди, а вік жи́ли
На землі щасливо.
Хай, мов справжнє диво,
Мрії й сподівання
Світлі, мов світання,
В кожного настануть.
Темні ж хай розтануть,
Наче сніг весною,
Станувши водою,
Зовсім і навіки,
Щоб, немовби ріки,
З вечора до рання,
З рання до смеркання
Тільки добрі, світлі,
Гарні, мов розквітлі
Квіти, в нас буяють
Й щастям наповняють
Думи й почування,
Доки мить остання
Наша не настане,
Як життя не стане,
Як цілком минеться,
В порох перетреться
Все воно в неждану
Мить і нежадану,
Мить невідворотну,
Тужну та скорботну.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2025
автор: Євген Ковальчук