Шукає розум потаємні знаки,
вгризаючись у стіни і кути.
А серце що? — йому доволі знати:
усе — любов, куди не покрути.
Усе — Творець у вимірах чудесних,
у дивних формах, як, наприклад, ми.
У кожному із нас Він все ж воскресне,
розвіявши фантазію пітьми.
І, може, навіть буде це не вперше,
і, може, потім ще за циклом цикл…
Цього ми не дізнаємось, не вмерши —
не зупинивши у собі сей цирк.
Бо що таке свобода і прозріння —
розширення, любов і прийняття,
відвіт, урешті, за оці видіння,
що досі нам отруюють життя.
*Відвіт (заст.) — відповідальність.
02.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2025
автор: Ірина Білінська