Є люди, з якими ми розквітаємо...
Є люди, з якими ми навпаки -
Себе ніби губимо та забуваємо...
А є ті, з якими ми - як ті річки:
Течемо, біжімо, пливемо, несемося
В єдиному руслі Земного життя
Й завжди у гармонії остаємося,
У будь яку мить свого з ними буття...
Ми просто живемо, танцюєм, співаємо,
Малюємо, створюємо певні речі,
А ще негаразди усі забуваємо,
Які геть зникають зі шляху, доречі...
Ми з тими людьми гармонійні й легесенькі
Такі, як повітря - безмежні й прозорі,
А ще безумовно в житті щасливесенькі
Такі, наче в небі нічному ті - зорі,
Що сяють собі просто так і можливо
Чиюсь Душу сяйвом своїм зігрівають
Та на щось надихають таке, що важливо
Для тієї Душі або для іншої навіть...
Й у цьому безмежному колі натхнення
Або в безперервному див ланцюжку
Із тими людьми протікає будення
У щасті й любові... У мить будь-яку...
© Сережа Мельник, 31.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2025
автор: Сережа Мельник