Зелений килим трав ожив:
Цвітуть кульбаби жовтоокі.
І стишуєш щоразу кроки,
Їх споглядаючи розлив.
Толоки і краї доріг,
Наснажені оцим цвітінням,
Духмяні – до головокружіння,
Аж просяться до наших ніг.
Ех, весно! Ну додай тепла!
Щоб тут роззутий і роздітий,
Ти зміг би мить порозкошіти,
Душа б дитинством ожила!
Корови раді, аж хмільні.
Чи дух цей б’є благоуханний,
Чи апетит безперестанний
Дарує радощі земні?
– Що, велеоко, смакота?
І сам вже спробуєш – чудово!
Чомусь так гарно, любо, ново –
І щемом серце огорта.
18.04.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2025
автор: Людмила Коломоєць