Хотів би я знати, про що сонце пише,
як останнім промінням хмариночку черкне,
може, обрій - це лист, заповнений віршем,
послання любові,коли,ось-ось,смеркне...
Дивний цей почерк, розум слова не знає,
та сонячна мова зір очей спокуша,
всеньке серце моє жагу відчуває,
коли сонця послання читає душа...
Буває, що люди живуть не писемні,
або ж вічний клопіт, довга люта біда,
буває, що дні проминають даремні,
і смерть - це остання болюча гряда...
Живу я в надії, живу я листами,
у ранній зорі і надвечірніх вогнях,
що Бог пише вічне, небесне над нами,
промінням торкнувши наші спраглі вуста...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2025
автор: Межа реальності