Я стояла на рідній землі,
Шепотіли поля колосками
Та весь світ посміхався мені
Й вигравала душа кольорами.
Ось, обабіч розкинувся гай
Милий квіт неймовірної вроди,
Розмовляв дивовижно розмай
І губився у чарах природи.
Я вбирала всю ніжну красу
Чарівно́го земного творіння,
Неповторну та зовсім просту,
Як земля своє рідне коріння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик