Коли в душі вирує буря зла -
Забути б врешті все, чого немає.
Проб'ється світло, сповнене тепла,
І розжене думок зажурних зграю.
Зірветься маска, наче й не була.
Душа тоді, відчувши покаяння,
Зітре із серця затяжну печаль
І оживить розчарування давні.
Там в глибині, де істина ясна,
Знайду я спокій, віру та надію,
Розквітну, ніби чарівна весна.
Посилити відвагу і терпіння ,
Щоб зникла буря темна й навісна.
У цьому світі лиш собі я вірю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2025
автор: Незламна