«Найрідніша, кохана моя…»
(пісня)
Ти така в цьому світі одна
Не коханка мені, а весна
Джерело із тепла й доброти
І на серці лиш ти, тільки ти
Диво дивне із казки, чи мрії
В сірих буднях промінчик надії
Вдень ти сонце, надвечір – зоря
Ніжна хвиля у теплих морях
Дуже різна, та все ж ти одна
Синь очей, де не має і дна
Синь очей, де не має і краю
В них тону я, попавши до Раю
В них тону, піднімаючись ввись
В поцілунку вуста вже злились
В поцілунку злилися вуста
Обнімаю гнучкий, рідний стан
Обнімаю і розум втрачаю…
Що там Рай? – Не потрібно і Раю
Почуттями наповнений я
Найрідніша, кохана моя…
© Микола Карпець (М.К.)
*12.11.18* ID: № 813719
ID: 813719
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.11.2018 19:02:03
© дата внесення змiн: 13.11.2018 22:11:18
автор: Микола Карпець
П.С. На записі є декілька незначних збоїв, але пісня дуже навіть непогано звучить тому вирішив її виставити на Ваш розсуд...а з'являться пару вільних годин то запис підправлю....приємного прослуховування...з повагою, Ваш М.В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2025
автор: Микола Карпець(вибране)