Ти відчуваєш, як тримтить душа,
Немов мала пташина у долоні?
Повір, тобі я зовсім не чужа,
Тепер удвох ми у весни в полоні.
Тепер удвох, хоча іще є мур,
Так близько, та між нами страху грати,
Чекання - вище із земних тортур,
Всі почуття за поглядом ховати.
Ті дотики і дихання тепло,
Без натяків, без крихітки сумління…
Тримати в серці все, що так пекло,
Нестерпно, загасити душ горіння.
28.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч