(пісня сумна тож співайте сумно та повільно)
Спати не дають бурʼяни
Сапою хоч літо гони,
Сволоцюги пруть все та пруть,
Треба утікати мабуть.
Утікати геть із села,
Поки в землю геть не вросла,
Поки свіжа врода й краса,
Не сивіє чорна коса.
Поки ладнувала торби,
Тут заходять в хату свати,
Підкосились ноги умить:
Вічність у селі буду жить?
Може поки діти малі?
Залишусь таки я в селі.
І донині пруть бурʼяни,
Та про них геть думи гони.
(Два останні рядочки в куплетах можна проспівати двічі)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2025
автор: Зелений Гай