Йду шляхом життя я, йду
Й доти буду йти,
Аж допоки не дійду
До кінця, як й ти,
Так, як кожен з нас на цім
Світі, бо всі ми
Народилися на нім
В певну мить людьми,
У яких життя мине,
Як настане час,
Назавжди, бо лиш одне
В кожного із нас
Є воно. Тож кожен з нас
Протягом життя,
Наче зерна, повсякчас
Світлі почуття
Й думи сіє людям всім
На планеті цій,
Щоб лиш в щасті чарівнім
Всі жили на ній
Кожну неповторну мить
Власного життя,
Доки не скінчиться вмить
Вже без вороття
В них воно, як прийде смерть
У нежданий час.
Доти ж ними серце вщерть
В кожного із нас
Буде повним хай, щоб ми
З ними лиш жили
Прещасливими людьми,
Щоби ми несли
В серці не лиш навесні,
А усе життя
Й дійсно, а не уві сні
Світлі почуття.
Євген Ковальчук, 28. 04. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2025
автор: Євген Ковальчук