Не знаю я,чи вмієш ти кохати,
Щоб так: побачив і приворожив.
Щоб не було ніяких сил тікати,
А просто серце взяв и розворушив.
І не за щось ти граєшся в кохання.
І не за щось ти полониш думки.
А просто хочеш звечора до рання
З троянди в душу кидать пелюстки.
Співати мелодіині звуки моря,
Розхитувати щастя у її думках.
Блаженну мить ловити у долонях,
А потім милуватись у її очах.
Зачарувати голосом простори.
І щоб вона відчула подих трав.
Щоб їи хотілось слухати ці мови,
Які б ти вічно на проміннях грав.
А сонце розкидало б це проміння
І полонило б всю її красу.
Бо так любити вміє та людина,
Яка вгамовує коханням спрагу цю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2025
автор: Надія Тополя